Отримано 11.09.2023
Доопрацьовано 18.11.2023
Прийнято 28.12.2023
Взято з Том 7, № 2, 2023
Сторінки 65 -72
Анотація
На історичному матеріалі розглянуто актуальне питання дослідження освітньо-професійного потенціалу гончарських осередків і шкіл України в руслі проблеми підготовки фахівців декоративно-ужиткового мистецтва в освітніх закладах нашої країни у 80-х роках ХХ ст. – на початку ХХІ ст. На підставі вивчення комплексу різнопланових джерел з’ясовано, що традиційні гончарські осередки сформувалися в регіонах Київщини, Харківщини, Полтавщини, Чернігівщини, Поділля, Херсонщини, Волині, Галичини, Гуцульщини, Закарпаття; кожен із цих осередків мав неповторні ознаки прийомів технології, декорування, оздоблення, назви та форми виробів. Водночас здавна провідною освітньо-професійною тенденцією становлення і розвитку народного гончарства України була підготовка майстрів декоративно-ужиткового мистецтва безпосередньо відомими гончарами; пізніше, в кінці ХІХ – на рубежі ХХ ст., виникли школи-майстерні, художньо-промислові школи, профтехшколи, школи-артілі, майстерні народної творчості, художні училища тощо, у яких було акумульовано багатий досвід підготовки високоякісних кадрів кераміків (Полтавська гончарна школа-майстерня, Миргородський керамічний технікум, Опішнянська профтехшкола – Опішнянський завод «Художній керамік», Межегірська керамічна школа-майстерня – технологічний інститут кераміки і скла, Київська центральна експериментальна майстерня народної творчості при Державному музеї українського мистецтва, Київський художньо промисловий технікум). З’ясовано, що у 80-х роках ХХ ст. підготовку фахівців декоративно-ужиткового мистецтва розпочали училища культури
Ключові слова:
професійна підготовка; освітньо-професійний потенціал; гончарський осередок; декоративно-ужиткове мистецтво; керамічні регіони України[1] Beketova, I. (2021). Ceramics. Retrieved from https://www.mundm.kiev.ua/COLLECTN/CERAMICS.HTM.
[2] Galician Correspondent. (2017). Painted tiles are disappearing as a craft. Retrieved from https://gk-press.if.ua/malovani-kahli-znykayut-yak-promysel/.
[3] Klymenko, O. (2021). Development of Ukrainian pottery in the XX century. Retrieved from http://www.ukrsov.kiev.ua/en/library/-/asset_publisher/Bkg0/content.
[4] Klymenko, O., Serzhant, L., & Istomina, G. (2009). History of decorative art of Ukraine. Kyiv: IMFE.
[5] Lashchuk, Y. (1995). Ukrainian pottery: National cultural yearbook. For the year 1994. Opishne: Ukrainian Ethnography.
[6] Motyl, R. (2011). Ukrainian smoky ceramics of the XIX - early XXI centuries. Lviv: Institute of Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine.
[7] Motyl-Sheremeta, R. (1997). Professional artists and Havare smoked ceramics. In Regression and regeneration in folk art: Collective research based on the materials of the Third Honcharivski readings (pp. 204-207). Kyiv: Ivan Honchar Museum.
[8] Myrhorod Mykola Hohol Vocational College of National University “Yuri Kondratyuk Poltava Polytechnic”. History of the institution. (2021). Retrieved from http://mhpk.edu.poltava.ua/college/istoriya/.
[9] Novytska, O. R. (2003). Ukrainian folk art of the 1920s-1980s: Interpretation, evaluation, refutation. Lviv.
[10] Poshyvaylo, I. (2000). Phenomenology of pottery: Semiotic and ethnological aspects. Opishne: Ukrainian ethnology.
[11] Reshta, I., & Reshta, D. (2016). Pottery. Textbook of life. Zhytomyr: Polissia.
[12] Romanets, T.A. (1985). Artistic features of unglazed ware in the products of Adamivka masters. In Artistic crafts: Theory and practice (pp. 71-91). Kyiv: Scientific Thought.
[13] Zinenko, T.M. (1999). Problems and prospects of artistic ceramics of Ukraine at the turn of the millennium. In Ukrainian pottery: National Cultural Yearbook. For the years 1996-1999 (pp. 159-166). Opishne: Ukrainian Ethnography.