Взято з Том 8, № 1, 2024
Сторінки 22 -29
Отримано 24.12.2023
Доопрацьовано 01.04.2024
Прийнято 28.04.2024
Взято з Том 8, № 1, 2024
Сторінки 22 -29
Анотація
У статті наголошено, що воєнні дії, які із 2014 року відбуваються в Україні, з особливою гостротою актуалізують суспільно-політичні перетворення, що пов’язані з доленосними питаннями майбутнього українського народу і нації, їх державотворчими процесами. В таких умовах класична соціально-філософська проблематика виходить на перший план, оскільки дає змогу всебічно осмислити громадську діяльність людини, її потенціал, внутрішні і зовнішні сили, оцінити значущість особистості, як культурно-творчої істоти. Цю проблематику в руслі підготовки філософів тісно поєднано з антропологічною, оскільки майбутні фахівці мають усвідомити, що людина є центром соціальних та суспільно-політичних процесів, що вона мікрокосм, у якому зосереджений увесь макрокосм, як стверджував Г. Сковорода. Філософський символізм творчості мислителя полягає безпосередньо в мудрості, сродній праці, баченні великого в малому, розкритті таїни через символічний світ – ось дорога до щасливого життя. Бути людиною означає бути філософом – свідчить Григорій Савич, а доля кожної людини невіддільна від долі народу і єдність ця лежить у світі свободи, яку багато хто не розуміє, бо для цього необхідно боротися з цілим світом на принципах любові, а не ненависті. Це і є класична українська філософія започаткована Г. Сковородою, завдання якої полягає в тому, щоб пробудити основні гасла Просвітництва (честь і гідність, свобода, справедливість, солідарність, моральність) та практично спрямувати їх на досягнення як власної свободи, так і свободи відкритого суспільства. Розбудова такого суспільства в Україні і є метою сучасного вітчизняного державотворчого процесу, а усвідомлення ціннісних засад – ціллю філософської освіти. Майбутні філософи, досліджуючи творчу спадщину Г. Сковороди, можуть простежити еволюцію розвитку людського духу: внутрішньо спустошена, без певних життєвих орієнтирів, людина поступово адаптується до життя у суспільстві; долає суперечності між одиничним і загальним, знаходить компроміс у стосунках із довкіллям. Звичайно ж, далеко не кожен зможе успішно пройти шлях свого духовного становлення, оскільки цей процес вимагає значного напруження внутрішніх і зовнішніх сил, єдності та боротьби розуму і почуттів, житейської мудрості та бажання долучитися до з’ясування причин людської жорстокості і сваволі, виявлення джерел людяності в людині і суспільстві
Ключові слова:
підготовка філософів; антеїзм; антропологія; барокова культура; вибір; державотворення; екзистенціальність; кордоцентризм; людина; ментальність; свобода; соціально-політичні процеси; «сродна праця»; цінності[1] Abramov, L.K. (2010). Social capital as an indicator of community development. In The book Centre of local activity on the basis of the house of culture: Methodology and technology of territorial community development (pp. 45-55). Kirovohrad: ISKM.
[2] Azarova, T.V. (2015). Social capital as an indicator of community development. Retrieved from https://www.lac.org.ua/sotsialnyj-kapital-indykator-rozvytku-hromady-2/.
[3] Bondarenko, I.S. (2016). Imageology in the system of humanitarian knowledge: Cultural and educational strategies. Zaporizhzhia: Zaporizhzhia National University.
[4] Decree of the President of Ukraine No. 5/2015 “On the Strategy of Sustainable Development “Ukraine - 2020””. (January 2015). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5/2015#Text.
[5] Gerasymchuk, Z.V. (2011). Stimulation of sustainable development of the region: Theory, methodology, practice: A monograph. Lutsk: Lviv National Technical University.
[6] Kolodiy, A. (2003). The essence of civil society and mechanisms of its influence on politics: Report at the final regional conference of the civil society champions project. Lviv.
[7] Oluyko, V.M. (2017). Tools for the development of amalgamated territorial communities in the context of decentralisation of power. Kyiv: Vaite.
[8] Putnam, R.D. (2001). Making democracy: Traditions of civic engagement in contemporary Italy. Kyiv: S. “Osnovy” Pavlychko Publishing House.
[9] Semygina, T. (2004). Work in the community: Practice and policy. Kyiv.
[10] Sustainable development goals: Ukraine: national report.(n.d). Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/natsionalna-dopovid-csrUkrainy.pdf.
[11] Ukrainian Institute for Social Studies named after O. Yaremenko, Social Monitoring Centre. (2012). Monitoring of public opinion of the population of Ukraine. Retrieved from http://www.uisr.org.ua/.